ОСЯЯНІ ГІДНІСТЮ ЛИЦЯ ВІДНИНІ ІСТОРІЮ ВЕРШАТЬ !!!

ВТОМИЛИСЯ жити наосліп,
Дивитись на небо крізь ґрати,
Мовчати, як ломить нам кості
Рука знавіснілого ката.

ВТОМИЛИСЬ боятися правди,
Терпіти знущань бузувірів,
Що зрадять потіхи заради,
До віч зазираючи щиро.

ВТОМИЛИСЬ цуратися свого,
Що з кров'ю у жилах клекоче,
Чекати зненацька з-за рогу
Удару кийка межи очі.

ВТОМИЛИСЬ у власній оселі
Терпіти, як '"брат" верховодить
І терня улесливо стелить,
Б'ючись тяжко в груди: "не шкодить!"...

ВТОМИЛИСЯ, годі, по вінця!
Терпець увірвався нарешті -
Осяяні гідністю лиця
Віднині Історію вершать!!!

(Наталія Крісман)