Ти питаєш, чому я стою на Майдані?

Ти питаєш, чому
я стою на Майдані?
Чому поруч онуки та діти?
Чому гроші принесла останні?
Чом не хочу тихесенько жити?

Я тут - бо працюю багато,
Не шкодуючи часу та рук.
Та не буду я пенсії мати,
Бо не взяв трудову головбух!

Я тут - бо слабка я та хвора,
Через силу зуміла приїхать сама!
Мене мали в лікарню покласти ще вчора,
Та на ліки й на лікарів коштів нема!

Я тут - бо мої онуки та діти
Копійки заробляють і знімають квартири!
А в цей час хтось почав володіти
Великим маєтком отам, в Межигір’ї !

Я тут - бо дочка свого сина
Боїться нести до лікарні!
Бо знає, що їхня вакцина
Придбалась в якийсь кошарні!

Я тут - і тут до останнього буду,
Бо я бабуся та мати!
Досить хімію та отруту
Нам в продукти безжалісно класти!

Я тут - бо мого сусіда
Примусили взяти чийсь злочин!
Його катували з ночі до обіду,
Не давши розплющити очі!

Я тут - бо у наших притулках
Сотні та тисячі бідних сиріт.
Їм на вечерю давали пігулки,
Щоб, бідні, скоріш залишали цей світ.

Я тут - на початку наступної ери.
А де ж мені буди ще? Де?
Коли влада лякає країну Бандерою
І не згадує НКВД!

Та історію треба знати.
Хоча там - що сторінка, то жах!
Мільйони людей вбили кати!
Мільйони людей з’їв ГУЛАГ!

Зараз нас називають фашистами
Ті, хто вчора людей катував.
Хлопця с чубом й дівчину з намистом
Бандерлогами хтось назвав.

Я тут - бо мого хрещеного
Чергові зняли з електрички,
І дивились , як на скаженого….
Через жовто-блакитні стрічки!

Я тут - бо я в нашій країні не гостя,
І у правди є шлях один!
Чому ті, хто лякав нас та бив в дев’яності,
Кажуть сьогодні , що брали Берлин?

Я тут - і поруч моя родина.
А навколишнє - начебто сон.
Хтось співає гімн України,
А його «забиває» шансон…

…. Ти питаєш, чому я стою на Майдані? 

Тетяна Малахова