З НАС ВЖЕ ДОСИТЬ!!!

Так, не знає Історія тління,

Хоч Історії віхи криваві -
Виривали Вкраїну з корінням
Знавіснілі московські навали.
Cіяв кат рясно смертю та лихом,
Обезкровлював дерево Роду,
Розпорошував дух наш на крихти,
Нищив душу святу у народу,
Перемножував горе на відчай,
Упокорював біль наш стернею,
Укорінював маски у вічі,
Перекреслював правду брехнею,
Поневолював волю насиллям,
І глумився над честю й мораллю,
Розпорошував в колах безсилля
Переломлені долі скрижалі...

Перекроєні віхи історій
І сплюндровані вір постулати,
Заколисану, приспану, хвору
Знов ховаємо пам'ять за ґрати.
Розстриножені коні стихії,
Потривожене небо від зречень,
Вже ніщо нашу душу не гріє
Ні у спеку, ані в холоднечу.
Перепалені мрії на попіл,
Перетовчені кості в могилах,

Недовивчені нами уроки
Пеленою оман нас сповили.
Запорошені серця судини
Чорним снігом людської облуди,
Замордований люд без упину
Всі віки у засліпленні блудить...

Час спинити, народе, цей список,
Час сказати катам - "З НАС ВЖЕ ДОСИТЬ!".

(Наталі Крісман)