Птахи розіп'яті в Міжигір'ї

То не орли конали розіп'яті
в Міжгір'ї за високим парканом.
Це ми - обпльовані й прокляті,
а вельзевул нам шепотів обом...
Тобі сказав, що будеш довго жити,
як пазур мені в шию увіткнеш.
Мене вмовляв: ти мусиш його вбити,
тоді собі вже вільний заживеш.
Очима стрінулись з тобою:
Я вийшов з поля чуть живий,
Ти - ледве теплий із забою,
А він шепоче: вбий, ну ж, вбий...
Ти - той орел, що жив на Сході,
А я Карпатами літав.
Розп'яв нас вельзевул в своїй господі,
Ми мучились, а він з нас реготав.
"Я жити хочу. Не вбивай, благаю",
"Так это ж ты хотел меня убить".
"Ну, що ти, брат, я й наміру не маю,"
"И я сто лет тебе желаю жить."
І ми рвонулись вверх, що мали сили,
з поламаним крилом і ледве що живі.
А він стріляв по нас. Він різав наші жили...
То не орли, то Схід і Захід гинув на Хресті.

Оксана Максимишин-Корабель
24 лютого 2014рік
Португалія