З ЛИСТА БАБИ НІНИ ДО МІЛІЦІЇ

Любі хлопчики мої! Я бабуся з Каніва.
Я торгую на базарі на метро Лук' янівка.
Я туди возила мед, огірки та сало,
Тільки ви мою торбинку на асфальт кидали.

А моїй сусідці Галі, що торгує хріном,
Трохи руку не зламав «захисник» країни.
Перекинули цеберки дідові Панасу.
І кому старий нашкодив яблуневим квасом?

Ми кричали: «Та не бийте, хлопчики хороші!
У нас пенсія мала. А це ж якісь гроші.
Я на смерть собі складаю в металевій скриньці…
Ми – нещасні старі люди, ЦЕ НЕ МИ злочинці!»

Але ви не чули нас, били та ламали!
І з базару як бандитів дубинками гнали!
А я бігла до метро, аж летіло пір'я
Й посилала матюки до самого Межгір'я!

А недавно прибула десь о сьомій ранку,
Привезла картоплю, сало, перець та сметанку.
Придивилась - вас нема. Куди ви пропали?
Невже можна селянам продавати сало?

Невже совість прокинулась у хлопців з погонами
І пішли бандитів бити цілими загонами! ?
І давай я викладати молоко, сметану…
А тоді як схаменусь - ви ж біля Майдану!

Де стоять мої сини, дочки та онуки.
А ви стріляєте їм в очі та крутите руки.
Я мерщій закрила банку, біжу на зупинку,
За собою волочу чималу торбинку!

Через сходинки скоріш, як Бубка стрибаю.
І на чому світ стоїть - міліцію лаю.
Щоб почули ви мене й послухали жінку –
Ви сьогодні НЕ НА ТИХ підняли дубинку!

Схаменіться! Благаю, звичайна баба Ніна!
Та за мною, любі хлопці, уся Україна.
Запрошую на Майдан, почастую сиром,
Ну а потім, мої діти, ідіть собі с миром!

Та невже чекаєте на старих знайомих?
Ось кульгенький дід Панас вирушає с дому!

І хоча в старого діда немає рушниці,
Все одно погоне вас, як колись гнав німців!

Скоро прийдуть баба Векла, Гнатович, Петрівна!
Ми зберемо всіх старих зі сходу до Рівна!

І тепер ми захищаєм не мед і квасолю!
Ми заради онуків, за їх кращу долю!

… І не соромно вам, хлопці, що ми, старі люди,
На колінах вас благаємо вбивцями не бути?

(Тетяна Малахова)