Ніколи в Петрика не буде тата

У пам'ять наших солдатів, які загинули під Волновахою

Ніколи в Петрика не буде тата,
Бо й Петрика не буде на землі.
На Сході вбили юного солдата.
Заледве двадцять, а уже в труні.

Два кадри із життя, коротка стрічка.
Дитинство, юність і уже - кінець.
Не він тепер посватає Марічку,
Йому ж судився з терену вінець.

Два кадри із життя і титри, титри...
У пояс трави, він малий біжить.
Забіг у юність, далі - чорні титри...
Ну, як же так, йому б ще жить і жить.

Останній кадр, весна і квіти,
Сумні такі, заплетені в вінки.
І музика, як схлип, так плачуть діти,
Так плачуть ненароджені сини.

... І все, екран зчорнів, як доля,
Розстріляна із "братньої" руки.
Солдат поліг за правду і за волю,
Бо з діда-прадіда вкраїнці - не раби.

Ніколи в Петрика не буде тата,
Бо Петрика не буде на землі.
Закрились сині очі, як блавати,
Як води Світязя красиві та одні.

Оксана Максимишин-Корабель,
4 червня 2014 р.