Пам’яті загиблих на Майдані

Швидкокрилих птахів постріляли на злеті.
Звір скривавлені ікла устиг оголить.
Стисло Києва серце, який із сорок третього
В мирних снах ту біду хіба міг уявить.

У той день перекинулись владні корита,
Повернулась надія на совість і честь,
І на радість… Та вже не повернуться діти
Твої, Нене, найкращі з високих небес.

Нам не можна тепер цю війну призабути
Ні на день, що ми втратили їх, ні на мить.
Лиш тоді гідні ми громадянами бути,
Лиш тоді далі зможемо двері відкрить.

Недолугі державники під скляним дахом,
У багні підкилимних інтриг потоніть!
Сіячі професійні розбрату і страху,
Один одному глотки вже перегризіть!

Ні, не хочу, щоб хтось царював над думками
І ділив на Схід-Захід, бо ми всі – одне.
Ні, не хочу, щоб хтось запорошив словами
Справедливість, любов і братерство святе.

Швидкокрилі птахи не щезають на злеті,
Бо у небі ясную продовжують путь.
Пам’ятайте ви, вороги: їхні багнети
Варту вічную Нені-Вкраїни несуть!

Уляна Письменна