Стоїть Майдан. Стоїть, як твердь

Дрібні лакузи й блюдолизи
тирану з страхом несли вість:
-" Якийсь Майдан усівсь на площі..."
Сатрап від звістки впав у злість.
-" Знову Майдан? Таки не мертвий?
Я вольнодумства не терплю.
Що кажете? Крамолу рече
про велич й царственність мою.
Співає ще... Це вже занадто.
Де взялась сила? Він ж не їв.
Убийте піснь йому у тім'ї,
бо голос тут є у царів!"

Дрібні лакузи й блюдолизи
слова побігли ісполнять.
(ще євнух-дід привчив онуків
приказ царя не обсуждать!).

Майдан дрімав. Не ждав напасті,
А, може, вже і твердо спав.
Удар в обличчя, груди, спину...
Хлопчина з болю застогнав.

Летіли лакузи і блюдолизи,
За новість таку мо'й наградять:
-"Царю єдиний у нашій державі,
його вже і краном тепер не піднять."
Тиран походжає у власних палатах:
-"Дещицю з казни там за службу візьміть,
а що то за пісня із двору лунає?
О, Боже, Майдан знов на площі стоїть."

Дрібні лакузи й блюдолизи,
( та тля, що нападає віть ):
Стріляли, били, роздягали
А він стоїть. Майдан стоїть!
Стоїть, як твердь. Розправив крила
з морозу й диму лиш зміцнів.
Наводить страх потужна сила
на всіх тиранів і царків.

Оксана Максимишин-Корабель
5 лютого 2014р.